Інтернет-безпека

Взагалі, проблема безпеки в Інтернет стала доволі давно. І спроби тотального моніторингу мережі теж не є чимось новим чи неочікуваним. Тільки, якщо ще відносно недавно, це робилося з спробою зберегти ілюзію поваги до прав людини, зараз це починає набувати брутальних та безоглядних форм. І, як на мене, пояснення таких дій боротьбою, наприклад, з порнографією чи кіберзлочинністю - гниленьке пояснення, яке не витримує здорової критики навіть при неглибокому аналізу проблеми.
Якщо хтось сумнівається у абсурдності таких пояснень, нехай згадає 80-ті, у яких процвітала торгівля фотоматеріалами порнографічного характеру, від негативів, до репродукції порнографічних гральних карт, що мала місце навіть у школах.
Чи, можливо, у "доінтернетний" період були рідші випадки шахрайства? Чи відсоток розкриття подібних злочинів був вищим чим сьогодні?
Не треба бути наївним: ці пояснення можуть конкурувати, хіба, з дитячими казочками для дошкільного віку.
Справжня причина цієї атаки - загроза інструментам прихованого поневолення. І цю загрозу можна порівняти з загрозою що виникла, у свій час, в наслідок розвитку друкарства. Таку ж загрозу несли кобзарі, менестрелі та мандрівні театри. Ця загроза - вільне поширення інформації, доступ до неї, та можливість вільного обміну своїми думками у короткі терміни та на велику аудиторію. І це - пряма загроза тим, хто тисячоліттями править на наживається лише за рахунок невігластва, забобон та непоінформованості людства.
Утворення та існування цієї неформальної, інколи неусвідомленої, спільноти - додатковий шанс для великої кількості її членів набути, або, хоча б, почати шукати, інтелектуальну свободу, без якої неможлива будь-яка свобода взагалі.
Можна сказати, що Інтернет - остання реальна школа та територія свободи людства. І ми повинні її захищати. А у часи смути та її окупації ворогом - бути готовими стати на її захист. Інколи, з'являються тимчасові ситуативні союзники, котрі використовують можливості цієї території для досягнення своїх цілей. Таким союзником був США при проведенні ідеологічної підготовки для переворотів на близькому сході. Інколи, ще вчорашні союзники стають ворогами, коли Мережа стає їм непотрібна і починає загрожувати їх порочній системі. І це - закономірно, так як будь-який апарат насильства відчуває загрозу у вільному доступу до інформації. І ті, хто хоче зберегти Територію Свободи - повинні завжди бути готові до цієї непостійності. І, якщо бути чесними, то вищезгадані апарати насильства мають всі ресурсі для припинення існування мережі.
Унеможливлення ліквідації Мережі, у першу чергу, створює глибинна та невідворотна її інтеграція у комерцію, практично, на всіх рівнях. Масштаби цієї інтеграції - це один з основних оборонних мурів Інтернет, так як припинення його існування мали б катастрофічні наслідки для світової економіки і, відповідно, для джерела доходів можновладців на всіх рівнях.
Та не вартує розслаблятися. Може настати порушення балансу. Тоді, у найгіршому випадку просто вимкнути "рубильник", як мінімум, для рядового користувача. У кращому - узаконений тотальний контроль над кожним.
Якщо у першому випадку можуть врятувати, хіба, організовані протести, у другому - обізнаність користувача у галузі мережевих технологій, що дають можливість, уникаючи контролю та розкриття, обмінюватися інформацією.
Звичайно, стовідсоткової гарантії анонімності не може забезпечити ніщо, окрім здорового глузду самого користувача. Та, розроблені різними незалежними спільнотами, засоби реалізації анонімних мережевих з'єднань суттєво збільшать шанси поширювати та отримувати інформацію, уникаючи цензури. Найпоширеніші з них: TOR, FreeNet, I2P і т.д.
І, оскільки, події останнього часу свідчать про початок тотального наступу на свободу у Глобальній мережі, постає закономірне запитання: а чи не час учитися бути невидимим у мережі?

Додати новий коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки.