Роздуми про "іншу" реальність

Ми звикли вважати "духовні світи" схожими на відображення у нашій емпіричній свідомості матеріального світу, інколи доводячи це до абсурду.

Як приклад, можна привести переконаність про циклічність абсолютно всього. І не лише у "матеріальному", а й "трансцендентних світах", хоча об'єктивно у нас немає жодних підстав стверджувати, що циклічність притаманна абсолютно всьому. Справжньою причиною нашої підсвідомої переконаності у цьому є формування нашої свідомості через досвід, отриманий у середовищі матерії електромагнітної природи, невід'ємним атрибутом якого є коливання, циклічність. Ця переконаність переноситься нами і у духовну сферу, спотворюючи відображення реальності.

Відразу повстає питання про справедливість однієї з основних засад Герметизму: "Те, що зверху подібне тому, що знизу, а те, що знизу, подібне тому, що зверху". Можливо, проблема у ідентифікації цього "верху" та "низу"? Спадає на думку, що те, що ми вважаємо "верхом" може бути лише "тонким", тобто, орієнтованою на абстракцію, сферою нашої свідомості.

Аргументом на захист основної засади Герметизму може бути гіпотеза про єдиний інформаційний простір, доведенням якої можуть бути різноманітні феномени яснобачення та спіритизму, що доводять тісний зв'язок свідомості індивідуума з значною частиною Всесвіту, оминаючи причинно-наслідковий зв'язок у традиційному матеріалістичному його розумінні. Відповідно, ми можемо допустити, що те, що ми називаємо "фізичними" і "духовними" світами є відображенням часткових аспектів чогось єдиного. Проте, це абсолютно не означає, що наше трактування подібностей не є спотворене, вже згаданими вище, особливостями формування нашої свідомості.

Неспотворене сприйняття може бути настільки непридатне для опису у термінах нашої "матеріалістичної" частини свідомості, що взагалі не проявляти свого існування у ній. Також, не виключено, що для "іншої" частини свідомості наша "матеріальна" реальність важкодоступна для сприйняття у тій же мірі. Постає наступне запитання: чи ця частина одна, чи їх багато, і якщо їх багато, то чи не існують між ними ці ж самі проблеми "взаєморозуміння"?

У контексті написано вище набуває нового розуміння окультного поняття "цілісності" людини, та виникає запитання про можливість її досягнення, особливо будучи зв'язаним з біологічною формою існування, на проекції якої постійно фіксується увага "матеріалістичної" частини свідомості, та про можливість набуття технологій досягнення цієї "цілісності". Також, надзвичайно важливою є можливість розрізнити істинну "цілісність" від її ілюзії, що може виникнути при досягненні комфортного емоційного стану у результаті застосування різних психотехнік.

І нарешті, чи можемо вважати, що возз'єднання з собою буде рівносильним з возз'єднанням з Початком, Творцем?

Запитання, запитання і знову запитання... І це знову заставляє нас згадати слова Сократа: "Я знаю, що я нічого не знаю, але інші не знаю і цього".

Коментарі

цікаве мислення. є в в статті правда

Додати новий коментар