Табличний фотоекспонометр

Сьогодні «ручні» налаштуванням експозиції при фотозйомці інколи використовують професіонали та незначна частина аматорів. Всі сучасні фотокамери дають задовільні результати у автоматичних режимах. У переважної більшості побутових фотокамер «ручні» налаштування є вкрай незручними, а у деяких вони просто відсутні.
Сам процес фотографування, як і отримання відбитків, сьогодні став надзвичайно простим. Це надало можливість аматорам отримувати величезну кількість фотоспогадів, а професіоналам сконцентруватися на художньому аспекті мистецтва. А «старий», майже медитативний процес фотографування, проявленням плівки та друку фотографій згадується, здебільшого, як екзотика. Виготовлення ж «Кольорового» фото було вкрай трудомістким, а відбитки досить нестійкими до впливу часу, так як «Радянські» фотоматеріали для «кольорових» фотографій були дуже низької якості.
Переважно, за «фотолабораторії» слугували приміщення ванн, які підручними засобами ізолювались від будь-яких джерел зовнішнього світла. Проявлення плівки проводилося у повній темряві, а друк у тьмяному світлі відповідного спектру спеціального фотоліхтаря.
Чутливість фотоматеріалу (зараз - ISO) можна було змінити лише з зміною фотоплівки (фотопластин), кількість кадрів, які можна було відзняти без перезарядки, – дуже невелика, витримку і діафрагму виставляли «вручну», а «різкість» наводили, у кращому випадку за допомогою видошукача. До цього ще додавався постійний дефіцит у 80-х в СРСР 35-и мм. негативних фотоплівок з низькою чутливістю (що мали менше «зерно»). Не було «фотошопу», а незначні корекції експозиції можна було зробити відповідними, досить токсичними, реактивам і тільки за одну спробу. Та й вартість хорошого аматорського фотоапарата була еквівалентна місячній зарплаті інженера, а купити («дістати») його було досить важко.
Тоді кожен вдалий кадр був по справжньому цінний. Цінний не у грошовому виразі та художніми навиками майстра-фотогафа, але й вкладеною у нього працею, часом та енергією. Навіть незначна помилка при фотозйомці спричиняла втрату, можливо, неповторного моменту, про яку можна було дізнатися лише на етапі проявлення плівки чи друку відбитків.
У ті часи, на допомогу фотоаматору, особливо початкуючому, ставав фотоекспонометр (пристрій для визначення експозиції, тобто,параметрів витримки, діафрагми), допомагаючи уникнути багатьох помилок.
Тоді переважна більшість експонометрів була окремими пристроями або таблицями, переважно з механізмами для «автоматизації» обрахунку експозиції. Пізніше появилися фотоапарати з вбудованим фотоекспонометром (правда,у «буржуїв» на той час вже широкого використання набули «Полароіди», що відразу друкували відбитки, автоматичні та напівавтоматичні фотокамери і т.д.).
У мене, з тих часів, залишився табличний фотоекспонометр «ФОТОЕКСПОНОМЕТР ФТ-1» Луцького електроапаратного заводу 1980 року виготовлення, простота та функціональність якого мені імпонує і до сьогодні.
Конструктивно «ФОТОЕКСПОНОМЕТР ФТ-1» виконаний у вигляді двох дисків з алюмінієвих сплавів, вдягнутих на спільну пластмасову вісь. Верхній диск має два вічка та виріз з правої сторони. Під великим вічком нанесена шкала діафрагм. На нижньому зубчатому диску нанесені шкала чутливості плівки та шкала витримок. Також, на верхньому диску нанесені таблиці з відомостями, необхідними для вибору початкових параметрів.
Процес визначення експозиції виглядає наступним чином:
1) у маленькому вікні «Чувств.» вибирають чутливість плівки по ГОСТ;
2) по таблиці «1. Место и время» вибирають час фотографування та по вибраному часу повертають вниз до упору виїмку між зубцями нижнього диску по індексу вибраному у таблиці;
3) по таблиці «2. Объект съемки» вибрати індекс, що найбільш відповідає об’єкту фотографування і знову повернути нижній диск;
4) вибрати виїмку по таблиці «3. Погода» та знову повернути диск.
У результаті, у нижньому (широкому) вічку ми отримаємо шкалу витримок нижнього диску, що буде позиціонована відповідно до шкали діафрагм верхнього диску, що надасть нам відповідний до умов фотографування набір пар «витримка-діафрагма», з якого можна вибрати відповідну пару, у залежності від необхідної глибині різкості та швидкості руху об’єкту фотографування.
На верхньому диску ще нанесена шкала з параметрами для фотографуванні при штучному освітлені, з якої працюють аналогічно як і з попередніми таблицями.
Прилад розрахований для роботи у межах 45-50 градусів північної широти (переважна більшість території України). При роботі у інших широтах необхідно вносити корекцію. Наприклад для Криму – зменшити експозицію у 1.5 рази, а для Ленінградської області РФ – збільшити втричі.
Але, особливо цінним у цьому приладі було те, що користуючись цим пристроєм, через деякий час фотограф набував досвід, що давав йому можливість встановлювати експозицію «на око» та при цьому отримувати прекрасні результати.

Додати новий коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки.