Че Гевара

Зображення Че Гевари, напевне, знайоме чи не кожному мешканцю цивілізованого Світу. Можливо, більшість взагалі не знайома з його біографією, становленням як революціонера, та епічною смертю. Можливо, більшість навіть уявити собі не може ту ситуацію, яка навіть найбільш поміркованого індивідуума, у якого є душа, перетворить на радикального лівого революціонера. Можливо, для більшості це обличчя, фрагмент випадкової фотографії на одному з чергових мітингів - неусвідомлений та розпливчастий символ романтики боротьби, свободи.

Можливо, для когось Че Гевара - уособлення репресій на Кубі, і більшовицької "Всесвітньої революції".

Та для мене не це має значення.

Ернесто Гевара де ла Серна, або, більш звичний для більшості Че Гевара - це втілення Вічного Революціонера, символ вічної боротьби за свободу та щастя людства, боротьби до останнього подиху.

Не полінуйтеся. Прочитайте його історію, історію людини, котра посвятила боротьбі себе повністю, до останньої краплини крові. Історію людини, яка продовжила боротьбу навіть після своєї смерті. Титана, якого настільки боялися вороги, що на доказ його смерті відтяли йому руку та, одночасно з цим, приховували місце його захоронення до 1995 року. Історію людини, що займала одну з найвищих посад у Кубинському уряді, та покинула все це заради того, щоб робити те, у що вірила.

І сьогодні вже не важливо, під яким прапором він боровся, убивав та помирав. Че Гевара - це символ. Вічний символ. Один з небагатьох людей, стосовно котрих вислів "смертю смерть поборов" наповнений сенсом.

Іван Франко не знав і не міг знати Ернесто Гевара де ла Серна, бо їхні життя були розділені не лише простором, але й часом. Проте, коли читаєш його Вічного Революціонера, мимоволі виникає враження, що він писав саме про Че Гевару.

9 жовтня виповнюється 48 років з дня смерті Легенди.

Вічна Тобі пам'ять, Ернесто Гевара де ла Серна.

Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськiї тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, —
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?

Іван Франко. 1880

Додати новий коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки.