Wi-Fi vs UTP

Сьогодні майже у кожному помешканні, де присутній Інтернет, використовується організоване бездротове підключення кінцевих пристроїв до Глобальної мережі. Переважно, у помешкання прокладений кабель, що підключений до WAN чи ADSL порту роутера. Якщо це оптоволокно, то додатково використовується т.з. медіаконвертор, який може бути вбудований у сам роутер.

Роутер, або маршрутизатор "уміє" розподіляти доступ до зовнішньої мережі між декількома пристроями, чи внутрішніми підмережами. Власне він надає можливість таким кінцевим пристроям як ПК, ноутбукам, планшетам, смартфонам та іншим пристроям одночасно мати доступ до Інтернет.

Під'єднання цих кінцевих пристрої може здійснювати через провідне чи безпровідне з'єднання. І, якщо для переважної більшості сучасних ноутбуків та стаціонарних комп'ютерів доступні обидва способи під'єднання, то для більшість портативних пристроїв, по цілком зрозумілих причинах, використовується в основному безпровідне з'єднання. Та й користувачі ноутбуків теж надають перевагу відсутності кабелів, котрі не лише створюють незручності, обмежуючи мобільність у межах самого помешкання, але й постійно піддаються загрозі механічних пошкоджень.

Стандартом безпровідного зв'язку для локальних комп'ютерних мереж (Wireless LAN) є протокол IEEE 802.11(g), який переважно називають просто Wi-Fi. Для функціювання Wi-Fi-мережі необхідна точка доступу (Wireless Access Point). Найчастіше у домашніх мережах використовується точка доступу об'єднана з роутером, або т.з. Wi-Fi-роутер.

Для більшості потреб такої організації домашнього доступу до Інтернет - повністю достатньо. Та поряд з низкою переваг бездротове з'єднання має ряд недоліків.

Основним з них є проблема безпеки. Wi-Fi мережі мають низьку стійкість до злому, незважаючи від складності ключа (passphrase) та типу шифрування. Власне, використання складніших методів шифрування лише збільшує час необхідний для злому, а не унеможливлює його. Єдиним способом захисту є періодична зміна ключа чи прив'язка пристроїв по MAC-адресах. Використання ж стійкіших до злому методів шифрування зменшує пропускну здатність мережі для корисних даних.

Сама технологія злому полягає у "прослуховуванні" мережі з записом всієї інформації у файл. Пізніше цей файл піддається аналізу спеціальним програмним забезпеченням, що методом перебору (Brute force) підбирає ключ. Тобто, про високу безпеку даних при використанні типових Wi-Fi з'єднають не може бути і мови (звичайно, якщо не використовувати, наприклад VPN).

Іншою проблемою є низька фактична пропускна здатність більшості недорогих побутових Wi-Fi роутерів. На зниження швидкості, як вже було сказано, впливає і використання шифрування. І хоча ця проблема не хвилює середньостатистичного користувача через те, що швидкість зовнішнього з'єднання з Інтернет переважно є нижчою, при обміну великими об'ємами даними у середині самої мережі, наприклад між комп'ютерами чи комп'ютером та мережевим сховищем, ця проблема може бути досить відчутною.

Враховуючи усе описане вище, стає зрозумілим, що використання дротового (провідного) з'єднання, має ряд технічних переваг. Адже, при справному кабелі, швидкість обміну даними у середині мережі може бути значно вищою, а ймовірність зняття даних чи несанкційованого використання під'єднання до Інтернет прямує до нуля. Та й вартість організації дротової мережі значно нижча ніж бездротової. Адже мережеві інтерфейси є практично на будь-якому ноутбуку чи стаціонарному комп'ютері, а роутер без Wi-Fi - дешевший. Вартість же кабеля є взагалі незначною.

Для локальних мереж використовується спеціальних вид мережевого кабелю - вита пара (twisted pair - скручена, кручена пара). Власне вита пара являє собою два скручених проводи, що завдяки близькому проходженні один від одного та перекручуванні мають високу завадостійкість та самі створюють мінімум завад при простоті виготовлення. Фактично, один кабель може містити (і, переважно, містить) декілька витих пар.

Існує наступна класифікація витої пари:

  • CAT1 - одна пара (телефонний чи модемний зв'язок, сигналізації, тощо)
  • CAT2 - 2 пари (спарені телефони, старі типи високошвидкісних мереж)
  • CAT3 - 2 пари (використовується для організації мереж з швидкістю до 10 Мбіт/с та відповідає стандарту IEEE 802.3)
  • CAT4 - 4 пари (використовувався в мережах з швидкістю передачі даних до 16 Мбіт/с)
  • САТ5 - 4 пари (використовується для організації мереж з швидкістю передачі даних до 100 Мбіт/с та до 1000 Мбіт/с, у залежності від кількості задіяних пар)
  • САТ5e - покращений варіант САТ5
  • CAT6 - 4 пари (використовується для організації мереж з швидкістю передачі даних до 10000 Мбіт/с
  • CAT6e - покращений варіант САТ5e
  • CAT7 не затверджена специфікація з частотою пропускання 600–700 Мгц

Саме категорії САТ5 та САТ5e і використовуються у дротових локальних комп'ютерних мережах і коли вживають термін "вита пара" переважно мають на увазі ці стандарти.

Також, вита пара класифікується у залежності від наявності захисту:

  • UTP (Unshielded twisted pair) - неекранована вита пара
  • STP (Shielded twisted pair) - екранована вита пара
  • FTP (Foiled twisted pair) - фольгована вита пара
  • SFTP (Shielded Foiled twisted pair) - фольгована екранована вита пара

Екранована вита пара використовується у випадку, коли необхідно захистити сигнал від зовнішніх завад, наприклад при прокладанні поблизу силового кабелю.

Для з'єднання кабелю з пристроєм використовуються спеціальні конектори. У локальних мереж використовують восьмиконтактні конектори стандарту RJ-45. Конектор RJ-45 має високу надійність з'єднання та надзвичайно простий у монтажі. Ці конектори - одноразові, тобто, він розрахований на під'єднання до кабелю лише раз. проте, зо огляду на низьку ціну це не можна вважати вадою.

Для монтажу конекторів на виту пару використовують спеціальний пристрій, що часто називають - обжимка.

Існують декілька стандартів монтажу: прямі (EIA/TIA-568A і EIA/TIA-568B) та перехресний.

Нумерація контактів конектора RJ-45 наступна: якщо взяти конектор "язичком" донизу та контактами від себе, то 1-й контакт буде ліворуч, а, відповідно, 8-й - праворуч.

При з'єднанні комп'ютер - комп'ютер та комутатор - комутатор (лише для старих комутаторів) використовується перехресне з'єднання контактів:

  • Біло-Помаранчевий - Біло-Зелений
  • Помаранчевий - Зелений
  • Біло-Зелений - Біло-Помаранчевий
  • Синій - Синій
  • Біло-Синій - Біло-Синій
  • Зелений - Помаранчевий
  • Біло-Коричневий - Біло-Коричневий
  • Коричневий - Коричневий

При з'єднані комп'ютер - комутатор та комутатор - комутатор (сучасні) використовується пряме з'єднання контактів:

  • Біло-Помаранчевий - Біло-Помаранчевий
  • Помаранчевий - Помаранчевий
  • Біло-Зелений - Біло-Зелений
  • Синій - Синій
  • Біло-Синій - Біло-Синій
  • Зелений - Зелений
  • Біло-Коричневий - Біло-Коричневий
  • Коричневий - Коричневий

Яке з'єднання використовувати? Відповідь проста: оптимальне для ситуації. Якщо є необхідність у високій швидкості та стабільності - дротове. Якщо у мобільності - бездротове.

Джерело: Wi-Fi vs UTP

Додати новий коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки.