поезія

Бінер

За небокраєм сіло Сонце
і сутінок підняло тінь,
звільнивши тисячі створінь,
крізь тріщину поміж Світами.

На сцену вийшов Морок вічний,
коагуляції центр предвічний,
створивши простір для життя,
межу провівши Небуття.

На цій межі, між двох стовпів,
за руку Кірстос нас провів,
єство відкривши наше нам,
що в бінері: ні - тут, ні - там.

Депресія

Сатурн

Пісок Сатурна, сипся, сипся,
ти до повного кінця,
а я присяду на дорогу,
бо вже підгострена коса.
...

Підписатися на RSS - поезія